Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) 1986 року в Україні – найбільшої техногенної катастрофи в історії людства загалом постраждали 3 259 761 громадянин України та 2293 населені пункти. Станом на 01.01.2021 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мали 1 718 113 осіб, в тому числі 322 876 дітей. Серед постраждалих 105 096 особи складали особи з втратою працездатності (особи з інвалідністю) та встановленим зв’язком захворювання, що призвело до інвалідності з впливом наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1 постраждалих), в т. ч. 570 інвалідів «ядерщиків». Загальна кількість постраждалих громадян дорослого віку станом на 01.01.2021 року порівняно з 2008 роком зменшилася на 441 444 осіб, або на 24,06 % (з 1 834 536 до 1 393 092 осіб) (рис. 1).
Кількість учасників ліквідації аварії за цей період скоротилась з 276 327 до 181 149, або на 95 178 осіб (34,44 %), тобто впродовж останніх 10 років помер майже кожний третій учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Кількість потерпілих дорослого віку скоротилась з 1 558 209 у 2008 році до 1 211 943 у 2021 році, або на 22,22 % (346 266 особи). Кількість дітей, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, скоротилася з 534 568 осіб у 2008 році до 322 876 у 2021 році, або на 211 692 особи. Щодо зменшення кількості цієї категорії, то також треба взяти до уваги втрату статусу потерпілих дітьми при досягненні повноліття згідно діючого законодавства.
Не можна оминути в характеристиці постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС такий болючий і соціально важливий показник як 41 165 осіб котрі мають статус дружини/чоловіка померлого громадянина (вдови), смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою.
Найважливішими непухлинними ефектами через 35 років після аварії є:
– підвищення захворюваності та смертності учасників ЛНА від серцево-судинних захворювань;
– висока частота цереброваскулярних захворювань та когнітивних порушень у учасників ЛНА;
– підвищення частоти радіаційних катаракт та судинної патології ока;
– підвищення захворюваності на непухлинні захворювання щитоподібної залози;
– порушення психічного здоров’я у дітей, які були опромінені in utero.
До найважливіших пухлинних ефектів слід віднести з
– захворюваність на усі форми раку в учасників робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (УЛНА) перевищує національний рівень: SIR = 106,7 % (95 % ДІ: 104,9–108,5);
– істотне перевищення очікуваного рівня захворюваності на рак щитовидної залози серед УЛНА – у 4,4 рази, евакуйованих – у 4,0 рази, мешканців забруднених територій – у 1,3 рази;
– захворюваність на лейкемії та лімфоми УЛНА у 1,5 рази та евакуйованих у 1,4 рази вища за національний рівень;
– захворюваність жінок УЛНА на рак молочної залози у 1,6 рази вища за очікуваний рівень;
– встановлено більш високий рівень захворюваності жіночого та чоловічого населення територій України, що зазнали більшого забруднення ¹³¹I та відповідно мали більш високі середньообласні дози опромінення щитоподібної залози (більше 35 мЗв) у порівнянні із показниками решти областей (менше 35 мЗв).
Заходи, спрямовані на збереження здоров’я постраждалих
Протягом постЧорнобильського періоду в Україні було створено і упорядковано систему медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вона полягала у наданні стаціонарної медичної допомоги; проведенні щорічних медичних оглядів (диспансеризації); створенні та функціонуванні ДРУ; роботі міжвідомчих експертних комісій щодо встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС; дооснащенні медичних закладів сучасним діагностичним та лікувальним медичним обладнанням; забезпеченні ліками та витратними матеріалами медичного призначення; лікуванні важкохворих; соціально-психологічній реабілітації; впровадженні наукових розробок у медичну практику.
Особливої уваги потребує збереження державної підтримки мережі спеціалізованих медичних установ з радіаційного захисту (диспансери радіаційного захисту населення та відновлення медико-санітарних частин об’єктів ядерно-енергетичного комплексу): Головна установа – ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України», в т.ч. 3 як центр, який співпрацює з ВООЗ в мережі медичної готовності та допомоги при радіаційних аваріях («REMPAN»).
Підтримання діяльності цієї системи на належному рівні сприяло обмеженню зростання інвалідності і смертності, підтриманню працездатності у осіб з частковою її втратою, забезпеченню соціально-психологічній реабілітації.
Стратегічні напрямки профілактики і охорони здоров’я дорослого населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи у віддаленому періоді
Стратегія профілактики, охорони здоров’я дорослого населення, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, у віддалені періоди аварії повинна мати комплексний характер і включати заходи як первинної, так і вторинної профілактики.
У системі первинної профілактики актуальним є:
– радіаційно-еколого-гігієнічне відродження територій радіаційного забруднення з щільністю забруднення ґрунтів 134Cs, 137Cs 1 і більше Ku/км2 із середньою популяційною дозою хронічного іонізуючого опромінення населення 0,5 мЗв/рік і більше;
– економічне відродження територій радіоактивного забруднення – створення інфраструктури сільськогосподарських і промислових підприємств, мережі технічної і середньотехнічної професійної освіти, ринку праці;
– забезпечення соціального благополуччя (житлово-побутові умови, матеріальний достаток, перспективи працевлаштування, професійного зростання, насамперед для молоді, доступність ефективної медичної допомоги), особливої уваги заслуговує культурне і духовне виховання;
– забезпечення довготривалого радіаційно-екологічного моніторингу поведінки радіонуклідів 134Cs, 137Cs, 90Sr, трансуранових елементів в об’єктах навколишнього середовища (ґрунт, рослини, водойми), питної води (колодязі);
– радіаційно-гігієнічний моніторинг змісту радіонуклідів в продуктах харчування, що виробляються в особистих господарствах, і в продуктах лісу (гриби, ягоди);
– переорієнтування політики соціального захисту з плати за можливий ризик здоров’ю на подолання реальних медичних наслідків – лікування захворювань, пов’язаних з опроміненням, в першу чергу – інвалідів. Створення і провадження адресної персоналізованої державної підтримки високовартісного лікування тяжких хворих в медичних установах ІV рівня акредитації – онкогематологія, онкологія, серцево-судинні та бронхолегеневі захворювання, розсіяний склероз та інш;
– забезпечення ранньої діагностики онкологічних та онкогематологічних захворювань – впровадження та забезпечення сучасної променевої (МРТ та КТ) діагностики та імуноморфологічної верифікації пухлин для реалізації міжнародних протоколів з хіміотерапії;
– відновлення Державної бюджетної програми «Комплексне медико-санітарне забезпечення та лікування онкологічних захворювань із застосуванням високовартісних медичних технологій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
– оновлення пакету нормативно-регламентуючих документів із забезпечення радіаційно безпечних для здоров’я мешканців РЗТ умов проживання, життєдіяльності;
– підвищення знань, насамперед населення РЗТ, у сфері радіаційної гігієни і безпеки
У сфері вторинної профілактики актуально забезпечення ефективної трирівневої системи диспансеризації і удосконалення ведення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Система диспансеризації постраждалих (потерпілих) повинна повністю проводитися за рахунок державних коштів, насамперед спеціалізована медична допомога, яка на цей час для основної маси «чорнобильців» практично недоступна через велику вартість.
Під час проведення диспансеризації постраждалого населення діагностичну, лікувально-профілактичну допомогу (лікування, оздоровлення, реабілітацію) слід 4 спрямувати як на раннє виявлення онкопатології, так і на профілактику основних непухлинних захворювань, що роблять визначальний внесок у рівень захворюваності, інвалідності і смертності, зниження працездатності. Найактуальнішою є профілактика хвороб системи кровообігу, органів дихання, травлення, органів чуття, нервової, ендокринної, сечостатевої систем.
Безумовно, наведені стратегічні напрями профілактики втрати здоров’я населення, постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, можуть бути реалізовані тільки на основі комплексних державних цільових програм із забезпеченням достатнього бюджетного фінансування. Останнім часом інтерес населення до проходження диспансерних оглядів значно знизився. Так, вже у 2017 р. було охоплено диспансеризацією всього 70,9 %.